39-річна мешканка Шотландії Джеймі Стівен розповіла, як звичайний побутовий випадок перетворився на боротьбу за життя та завершився ампутацією ноги.
Про це пише Need To Know.
Жінка, яка багато років живе з цукровим діабетом 1 типу, занесла серйозну інфекцію після того, як випадково наступила на шматочок собачого корму.
Інцидент стався під час годування її бордер-колі за окликом Тед Беар. Один із шматочків корму впав на підлогу, а Джеймі, не помітивши цього, наступила на нього босою ногою.
Уже через декілька днів її стан різко погіршився. Нога почала набрякати, біль ставав дедалі сильнішим, а інфекція стрімко поширювалася.
Через п’ять днів після травми жінку екстрено госпіталізували із сепсисом. Медики негайно розпочали боротьбу за її життя.
Протягом наступних п’яти днів Джеймі перенесла три складні операції, однак лікарям не вдалося зупинити розвиток інфекції. Зрештою хірурги були змушені ампутувати її праву ногу.
«Я не помітила шматочок корму, коли насипала його в миску», — розповіла Джеймі Стівен із села Нью-Пітсліго в Абердінширі. Я не помічала цього хвилину-дві, а потім підняла ногу — і побачила, що їжа залишила слід. Некроз почався майже одразу. На п’ятий день я зателефонувала у швидку і мене терміново доправили до лікарні. Я повзала на руках і колінах, бо відчувала нестерпний біль. Лікар сказав, що мене терміново везуть до операційної, щоб очистити ногу від некротичних тканин. Я була така налякана, і коли мені сказали, що доведеться ампутувати ногу, я була розбита горем».
Під час першої операції медики видалили відмерлі тканини з підошви стопи, щоб визначити масштаби пошкодження. Під час другої процедури хірурги розсікли стопу вздовж усієї підошви та виявили, що значна частина нервів уже відмерла.
Жінка зізнається, що добре знала про ризики, які несе діабет, але ніколи не думала, що сама зіткнеться з настільки тяжкими наслідками.
«Я ніколи не хотіла, щоб діабет керував моїм життям, тому завжди вела дуже активний спосіб життя. Я щодня ходила на каное, займалася стрільбою з лука, рафтингом, відвідувала спортзал, займалася кікбоксингом або ходила в походи з собакою, тому я знала, що моє життя зміниться. Операція тривала менше години, і коли я прокинулася, мені довелося змусити себе подивитися на свою ногу».
За словами Джеймі, приблизно десять років тому через діабетичне ураження нервів вона почала поступово втрачати чутливість у ногах. Попри це, до інциденту вона ніколи не стикалася з настільки серйозними ускладненнями.
Крім фізичних труднощів, жінці доводилося боротися і з психологічними наслідками хвороби.
«Жити з діабетом важко. Це негативно позначається на психічному здоров’ї, і я стала досить ізольованою. Головними речами, які допомагали мені триматися, були Тед Беар і активний спосіб життя. Я дуже люблю свого собаку, він приносить мені стільки радості, і я не звинувачую його в тому, що сталося».
Цукровий діабет 1 типу Джеймі діагностували ще у семирічному віці. Перші симптоми помітила її мама.
«Я пила стільки води, що мочилася в ліжко, і не могла це контролювати. Потім лікар помітив, що з мого подиху йшов дуже солодкий запах, як від грушевих цукерок, тому що я виробляла занадто багато цукру».
Після встановлення діагнозу дівчинці призначили інсулінотерапію та постійний контроль рівня глюкози.
«Я знала, що моє життя зміниться, але не уявляла, наскільки. Мені призначили інсулін, і я мусила перевіряти рівень цукру в крові чотири рази на день. Для дитини це було важко. Мені доводилося перекушувати «Мілкі Вей» у класі, і це змушувало мене почуватися ніяково, бо я знала, що я інша. У дитинстві я стикалася з зауваженнями, що я наркоманка, бо робила собі ін’єкції інсуліну».
Протягом останніх 19 місяців Джеймі пристосовується до життя після ампутації та користується кріслом колісним.
Попри пережите, вона говорить, що ця трагедія змінила її погляд на життя та надихнула допомагати іншим людям із діабетом.
Зараз жінка активно розповідає свою історію, щоб попередити інших про небезпеку навіть незначних травм.
«Я хочу привернути увагу до таких симптомів, як солодкий запах з рота. Не багато хто про це знає. Також є чимало труднощів, з якими доводиться стикатися людям з ампутованими кінцівками, про які інші навіть не замислюються, наприклад, як важко підібрати одяг. Але я хочу перетворити негатив на позитив. Життя з діабетом також може бути дуже позитивним. Є ймовірність, що я можу втратити зір, але я кажу собі, що ти ніколи не втратиш зір, бо твої спогади — це твій зір. Я ціную те, наскільки цінним є життя і як багато воно для мене значить. Справа не в матеріальних речах і грошах. Я хочу внести трохи позитиву в суспільство. Я намагаюся вести активний спосіб життя, вигулюючи свого собаку, бо я заслуговую на життя, і моя хвороба не визначає мене».
Нагадаємо, чому товста шия є попередженням про інсульт та діабет.